STEM-освіта, робототехніка: коли починати займатись дитині?

Ось і з’явився у блозі для мам іще один тато ☺

Останнім часом все більшого поширення та обговорення набуває STEM-освіта. Що ж це таке і чому це буде цікаво дитині? Для початку розшифруємо: STEM – абревіатура англійських слів Science, Technology, Engineering, Mathematics. Тобто «наука, технологія, конструювання, математика». Відразу забігаючи наперед – так, до філологічних дисциплін застосувати цей підхід важкувато. Я, наприклад, не знаю як це зробити. Але для більшості природничих дисциплін – досить легко і, що найголовніше, - досить результативно.

Спробую «на пальцях» розкрити відмінність STEM-підходу від традиційної освіти. Отже, традиційний підхід: розказуємо теорію, потім (у кращому випадку) показуємо, де і як це можна застосувати. STEM-підхід: створюємо проблемну практичну ситуацію (робимо дослід, виконуємо практичне завдання), під час підготовки до якої вивчаємо саму суть проблеми, а під час виконання – розповідаємо як цю проблему можна вирішити. Причому основну увагу приділяємо САМОСТІЙНІЙ роботі дітей, втручаючись і пояснюючи лише тоді, коли у дітей щось не виходить. Звичайно, за можливістю виконуємо всю роботу в мікрогрупах (2-6 дітей).

Що це дає?

По-перше, дитина вчиться відразу підходити до проблеми глобально: вивчати її суть, актуальність, самостійно знаходити шляхи її вирішення. По-друге, вчиться взаємодіяти із іншими дітьми в групі та з іншими групами (бо при STEM-підході немає поняття «плагіату» - є використання досвіду інших). По-третє, немає пригнічу вального авторитету вчителя («я так сказав, і тому це істина»), навпаки – дитина відразу бачить правдивість чи неправдивість теоретичних тверджень. І, – найголовніше на мою думку, - дитина починає ЗАЦІКАВЛЕНО вчитись, по-іншому ставить до теорії, підкріпленої практикою.

Сподіваюсь, я відповів на питання, чи варто давати дітям можливість використовувати STEM-підходи до освіти. ☺

Тепер спробую відповісти на запитання – де цьому можна навчитись.

Перше – у сім’ї. Так, саме у сім’ї. Батьки першими повинні почати використовувати подібні методи роботи із дітьми. Нехай дитина (під доглядом дорослих, звичайно) обпалює собі пальчики сірниками, наколюється голкою – тоді буде легше пояснити їй, чому цього не можна робити.

Коли ж дитина досягне певного віку (а деякі методики дозволяють займатись із дітьми за STEM-технологіями вже з 2 років) – пошукати поблизу якісь дитячі студії. Найбільш поширеними та адаптованими до дітей (на мою думку) є курси на базі конструкторів LEGO.

З 6-7 років можна віддавати дитину на курси із робототехніки та інших подібних дисциплін. Причому це стосується не тільки хлопчиків, але й дівчаток. Перевірено на власному досвіді – деякі дівчата створюють моделі роботів, до яких і не всі хлопці додумаються. А щодо їх естетичного оформлення – то тут дівчаткам рівних немає. ☺

Не хочу рекламувати тут ні свою студію, ні подібні студії у інших містах – їх можна знайти в інтернеті. Крім того, ці заняття дають іще можливість брати участь у різних змаганнях, що теж додатковий плюс у зацікавленості дітей.

Докладніше про подібні змагання в Україні зможете почитати  тут і тут.

Єдине, що тут хочеться іще «зачепити» - це вартість таких занять. На жаль, більшість матеріалів для таких курсів (набори конструкторів, обладнання тощо) досить не дешеві – адже 95% їх іде із Європи із прив’язкою до курсу відповідної валюти. Хоча останнім часом можна знайти і безкоштовні заняття , які організовуються волонтерами, благодійними організаціями, за рахунок краудфандингу. Приклади – CodeClub UA, Івано-Франківський робоклуб тощо.

На цьому, мабуть закінчу першу статтю на дану тему. Задавайте питання, буде цікаво – продовжимо далі ☺

P.S. До речі, автор теж вдався до краудфандингу для розширення можливості навчання дітей за STEM-технологіями. Долучайтесь, хто зацікавлений у розвитку сучасної освіти в Україні!

 

Про автора.

Владислав Кушніров (Facebook) - закінчив фізико-математичний факультет Полтавського державного педагогічно інституту за спеціальністю “вчитель математики та інформатики”.

Був викладачем комп’ютерних дисциплін у інституті “Світоч”, Полтавській філії Комп’ютерної академії “Шаг”, тренером по ІТ-продуктам у компаніях Samsung та Dell.

З 2015 року веде заняття із робототехніки у Полтавській студії “Технолаб”.

Крім занять сучасними технологіями із дітьми є активним діячем Полтавської ІТ-спільноти, популяризатором Полтавщини (автор проектів про Музей дальньої авіації - http://mda.poltava.ua/ та про пам’ятники техніці на Полтавщині - http://military.kwit.poltava.ua/ )

 

В начало