Mythbusters, або цим мене вже не налякати

Збирати, слухати, переживати, спростовувати і тут же створювати нові - таке з міфами та легендами обожнюють робити чи не всі майбутні і вже народжені батьки.

Міфи підтримують, вчать, лякають, дурять і знецінюють справжній живий досвід, пропонуючи спиратись не на свої актуальні, сьогоднішні емоції та почуття, а на те, як сталось колись у когось, хто був досить переконливим для інших. Вони настільки міцно і впевнено сидять в нашій свідомості і підсвідомості, що визначають величезну кількість кроків та рішень. А ще вони так легко знімають відповідальність - адже це не моє рішення, так всі роблять!..

Моя особиста боротьба з міфами батьківства почалась іще до народження дочки, коли ми з чоловіком поки ще теоретично знайомились із основами природнього батьківства. Мінус  (якщо це можна назвати мінусом), який отримали - це усвідомлення власної відповідальності за будь-яке рішення; лікарі, батьки, друзі чи будь-хто інший може дати тільки інформацію, рішення завжди за нами, і це не найлегше розуміння. Проте великими бонусами стала можливість не йти сліпо протореними дорогами, а керуватись власною головою і “чуйкою" :)

А якщо згадувати ті міфи, які особисто для мене вже в графі "busted" (тобто перевірено-викреслені), то ось декілька з них: 

"Гречка і печені яблука - твоя дієта на перші місяці після народження дочки, щоб у неї не було коліків".

Чи не найбільшим полегшенням для мене було дізнатись, що дієта мами, яка годує - це переважно наше пострадянське, і що про неї не чули більшість американських і європейських мам. І що насправді трішки часнику не тільки не відлякає малюка, а навпаки зазичай йому подобається) я їла горіхи ще в пологовому,а все інше зі свого нормального раціону практично теж одразу. Так, я виключила алкоголь і мінімізувала промислову хімію, ну і на цитрусові все-таки мали індивідуальну реакцію, але все інше пішло спокійно і без колік - висипань. Тому принаймні для себе маю висновок: дитяча реакція на продукти в раціоні мами абсолютно індивідуальна, тому є сенс харчуватись здорово і повноцінно, а за потреби просто виключити саме ті продукти, які не підходять малечі.

"Перші місяці (а то і роки) новонароджена мама (і папа за компанію) практично не сплять". 

Оо, цього я боялась! Бродити як примара ночами, поки "воно" кричить на руках - це ще той хоррор. Проте з першого дня ми спимо разом, і СПИМО. Так, кожні години дві - три дочка прокидається, я її годую, практично продовжуючи спати. Так, я її вкриваю, перевертаю, перелягаю на іншу сторону ліжка, проте мені здається, що навіть сни не завжди при цьому перериваються :)  Про спільний сон я ще обов'язково поділюсь, бо думок багато. Але міф про неминучість безсоння зруйновано - принаймні, буває по-різному.

"Сповита дитина - рівні ніжки", пізніше навпаки - "Сповита дитина - безвільна істота, зневолена батьками; бій пелюшкам!"

До народження дочки я підійшла зі впевненістю, що не буду ніколи її сповивати. А потім все-таки взнала і сама переконалась, що маленькі діти люблять почуття захищеності, яке дає сповивання; можливо, воно повертає їх у нірвану ембріонального буття, а може і просто не дає можливість лякати саму себе. Тому іноді спосіб заспокоїти новонароджену від Харві Карпа (про нього є багато в інтернеті, можна почитати хоча б тут), який передбачає в тому числі сповивання малюка, ставав дуууже у нагоді.

І це тільки початок, сподіваюсь; нові обтяжливі і не надто "смачні" батьківські міфи чекають на те, щоб бути розвінчаними ;)

В начало