Як обрати курси іноземної мови для дітей до семи років

У попередній статті я розповіла про те, як ростити двомовну дитину. Це нескладно, якщо хтось із батьків чи оточення володіє мовою, яку ми хочемо додати як ще одну рідну. Тепер поговоримо про ситуацію, коли ви не розмовляєте цією другою мовою – скажімо, англійською, - але хочете, щоб ваша дитина вивчила її. Як обрати гарні курси іноземної мови?

Усе викладене нижче є моєю суб’єктивною думкою, яку я сформувала виходячи з свого досвіду та досвіду своїх колег. Я знаю, що хтось із викладачів зі мною погодиться, а хтось – ні. Однак, сподіваюсь, батькам будуть корисні мої поради, оскільки пропозицій на ринку – дуже багато, і кожен клієнт може знайти курси відповідно до своїх потреб та можливостей.

Оскільки діти до шести-семи років та діти старше семи навчаються і сприймають мову по-різному, давайте поговоримо про ці дві вікові категорії окремо. Розпочнімо з найменших.

Я знаю, що курси іноземної мови для крихітних малюків віком всього кілька місяців викликають у багатьох людей іронічну усмішку. Але мушу сказати, якщо ви вважаєте, що це все данина моді і бездумне витрачання грошей, то ви не зовсім маєте рацію. Як я уже писала раніше, діти починають сприймати мову, яка їх оточує, прямо з того моменту, коли вони вперше бачать цей світ. І період до року є найбільш сприятливим для того, аби їх мозок зміг запам’ятати звуки мови – і тоді, як стверджують дослідження учених, є велика імовірність того, що згодом дитина зможе розмовляти цією другою мовою без акценту. Але тут – як, зрештою, і для іншого віку – велике  значення має спосіб викладання.

Дитина сприймає мову, яка її оточує, «як є» - тобто без пояснень граматики чи заучування окремих слів або висловів. Якщо ми створимо таку ситуацію, коли малюка буквально оточує мова – це буде режим найбільшого сприяння дитячому мозку, тоді він почне максимально ефективно засвоювати її звуки. Це означає, що найкраще обрати такі заняття, які проводяться іноземною мовою. Принаймні, їх більша частина. Цей спосіб вивчення загалом називається «як друга мова». Наприклад, англійська як друга мова (English as a Second Language – ESL). 

Слід окремо наголосити: не варто очікувати, що після уроків, які проводяться двічі на тиждень по 45 хвилин, але виключно англійською мовою, ваш малюк стане білінгвом. Для того, аби виростити справді двомовну дитину, потрібно оточити її цією мовою у набагато більшому вимірі. Але все-таки, уроки з мовним «зануренням» є набагато кращими за вивчення слів з перекладом, бо вони відповідають тому, як дитячий мозок сприймає мову в цьому віці.

Взагалі, на мою думку, іноземна для малюків такого раннього віку не лише не зашкодить, а й дуже сприятливо вплине на загальний розвиток. Тому, якщо ви маєте фінансову можливість і бажання, можете сміливо відвідувати курси. Але, знову ж таки, зверніть увагу на спосіб викладання.

Ще одна дуже важлива деталь – психологічний комфорт дитини. Я є прихильницею тієї думки, що коли дитина знаходиться в стані стресу і не почуває себе у безпеці, можливість засвоювати нову інформацію наближається до нуля. А почуває себе безпечно вона тоді, коли поруч з нею знаходиться мама (тато, або інша близька людина – бабуся, няня тощо). До трьох років зв'язок із мамою є досить сильним. Тому раджу обирати курси, де мам малюків не залишають в коридорі за зачиненими дверима, а запрошують на заняття. І там вони не просто сидять і читають в телефоні, а разом з дитиною приймають участь в уроці – співають пісеньки разом з малюком або граються іграшками. Ця взаємодія – мами і дитини – є вирішальним фактором розвитку в цьому віці, і ми не можемо нею нехтувати. Та й навіщо?

Додам, що проводити заняття для дітей з батьками – це насправді значний стрес для викладача. Коли за тобою, за кожним твоїм рухом та словом, слідкують десять-дванадцять пар очей, і з них шість пар – це вимогливі дорослі, важко не розгубитись. Навчитись бути впевненим і розслабленим вчителем за таких умов вимагає досвіду та певної психологічної стійкості. Одна моя колега, яку я вважаю однією з найкращих у роботі з маленькими учнями, каже, що це відчуття подібне до акторських проб, коли один актор розігрує роль під пильним оком серйозного режисера та світлом прожекторів. Тому, якщо на курсах іноземної мови вам пропонують відвідувати заняття разом з дитиною – вважайте, що є великі шанси потрапити до досвідченого викладача. 

Якщо ви маєте дитину старше трьох років, і вона вже може залишатись сама на уроці, то відвідання батьками одного заняття (наприклад, демонстраційного) є можливістю оцінити викладача і його способу викладання. І це плюс ще один бал до переваг таких курсів. (Взагалі, пропозиція відвідання батьками пробного уроку є плюсом не лише курсів для дошкільнят, а й для дітей будь-якого віку).

Ігрова форма – це критично важлива річ, на яку слід звернути увагу під час вибору не лише школи іноземної мови, а й інших розвиваючих занять до семи років. Іграшки, настільні ігри типу доміно, меморі чи пазли тощо – лише можуть здаватись нам, дорослим, несерйозними. Насправді ж це безкінечно корисніші і ефективніші способи вивчення мови для дитини порівняно з таблицями присвійних займенників або формами дієслів.

Моменти, які також є важливими під час навчання дітей у цьому віці, і які я не можу не згадати, це: часта зміна виду діяльності; принаймні одна рухлива гра на уроці – для малюків дуже важливим є рух; пісні і творчі завдання – це чудові способи вивчення нового, і крім того, вони допомагають розвиватись дитині в цілому, не лише що стосується мови.

Окремо слід сказати про популярні нині заняття з носіями мови. Оточення дитини мовою, як я писала вище, є надзвичайно ефективним способом  навчання. Носій мови зможе передати тонкощі вимови та правильного вживання слів. Однак, врахуйте той момент, що робота з маленькими дітьми до шести-семи років має свої особливості і вимагає досвіду, подекуди навіть акторської майстерності, уміння імпровізувати, а також розуміння дитячої психології і вміння «відчувати» дитину та маму. Якщо ви знайдете людину, яка крім того, що є носієм, має ці якості, та уміє налагоджувати гарний контакт з малюками – вам пощастило. В іншому ж випадку викладач не-носій, який володіє мовою на високому рівні і вміє працювати з дітьми, є нічим не гіршим за носія. Крім того, заняття з носіями часто є набагато дорожчими за ті, що проводять не-носії. А ще україномовний (російськомовний) учитель має одну беззаперечну перевагу над носієм, - він зможе перейти на мову дитини у критичних ситуаціях, коли, наприклад, малюк злякався чи почуває себе некомфортно. Або ж хоче в туалет.

Щодо того, як краще займатись: індивідуально чи в групі, я б сказала так. До того часу, поки дитина навчається разом з мамою, це не грає вирішальної ролі, оскільки головна умова – присутність мами – виконується. Тут швидше питання в тому, як комфортніше самій мамі. Для малюків старше, - це моя особиста, можливо, суб’єктивна думка, - заняття у невеличкій групі (не більше 7-8 дітей) все-таки кращі за індивідуальні, оскільки тоді є можливість взаємодіяти з іншими дітьми та грати у групові ігри.

А тут трохи більше про те, як ростити дитину-білінгва.

 

В начало