Народити без травм: коли з пологового не хочеться тікати

Мабуть, переважна більшість українських мам мають негативний досвід перебування у пологових будинках. Українки скаржаться як на погані побутові умови, так і на непрофесіоналізм й негативне ставлення з боку медперсоналу. Нашій же сім’ї пощастило. Нам настільки сподобалося у пологовому, що ми навіть не поспішали звідти додому.

Вибір пологового — з третьої спроби

Я з дитинства боюся лікарів і лікарень, тому народжувати “по швидкій” у найближчому пологовому для мене був не варіант. Я хотіла знайти лікаря, якому б довіряла, з яким було б комфортно і легко у найвідповідальніший момент. Також ми з чоловіком планували народжувати разом, тому шукали пологовий будинок, який практикує партнерські пологи і має післяпологові палати сімейного типу.

За пошуки я взялася заздалегідь. Ще будучи на 22-му тижні вагітності домовилася про зустріч із лікаркою, в якої колись була на консультації у приватній клініці. Це була доброзичлива і говірка жінка, мені здавалося, що саме з такою людиною мені буде спокійно народжувати.

Ми зустрілися у приймальному відділенні пологового будинку, лікарка мене оглянула і ми почали обговорювати усі деталі майбутніх пологів. Перше, що мене насторожило — вона звернула увагу на розташування плоду і наполегливо рекомендувала робити спеціальні вправи, щоб малюк перевернувся. Хоча положення плоду стає показовим аж на 30-32 тижнях, і аж тоді рекомендується його коригування, якщо на цьому терміні воно є неправильним. 

По-друге, мене здивувало, з якою впевненістю було оголошено суму, яку потрібно буде оплатити безпосередньо їй за пологи. При цьому вона запевнила, що іншому персоналу платити вже не потрібно, краще на ці гроші, мовляв, купити щось дитині. (Про те, що на гроші, які я повинна заплатити їй, теж можна було би щось купити дитині, мова не йшла). Окрім цього, мені потрібно було зробити благодійний внесок, оплатити палату, додатково заплатити за анестезію, якщо доведеться народжувати з нею. Із цих пунктів, наскільки я зрозуміла, офіційно платився тільки благодійний внесок, все решта давалося "в конверті".

Обговоривши всі деталі, ми домовилися ще раз зустрітися ближче до дати пологів. Коли лікарка провела мене до виходу, то завбачливо нагадала “оставіть дєнєжку”, назвавши суму, співмірну ціні візиту в добротній приватній клініці. Післясмак ця зустріч залишила терпкуватий. Прийшовши додому, я ретельніше почитала відгуки про цього лікаря і зробила висновок, що ця особа передусім дбає за власну кишеню, а не благополуччя пацієнта. Тому вирішила шукати далі.

Наступний мій візит був уже ретельніше спланований. Родичі порекомендували знайому, яка довгий час працює у пологовому будинку. Вона організувала мені зустріч із завідувачем пологового відділення. Але тут на мене очікував зовсім інший сюрприз — холодно-зверхнє ставлення з нотками ігнору. На усі мої запитання відповідалося натягнуто і неохоче. Щодо оплати пологів, мені сказали тільки про благодійний внесок. Коли ж я спитала, чи точно цей лікар буде присутній на моїх пологах, отримала у відповідь: “Залежить, як домовимось”. Проте, як саме треба “домовлятися”, мені так і не пояснили. Вийшла я із цього пологового у сльозах і з думкою, що так ніколи й не знайду “свого” лікаря. 

Але, вгамувавши емоції, вирішила зробити третю спробу. Розпитала у закритій групі для мам про їхній досвід пологів і спробувала сконтактувати із лікарем, про якого отримала найбільше хороших відгуків. Із ним ми, на щастя, одразу знайшли спільну мову. Я отримала офіційний кошторис, в якому були розписані ціни — в залежності від обраної післяпологової палати та пологів з черговою бригадою чи особистим лікарем. Оскільки ми хотіли, щоб чоловік залишився з нами після пологів, обрали палату підвищеного комфорту. Номер-люкс лікар радив не брати — мовляв, переплачувати немає сенсу, палати підвищеного комфорту теж хороші. У пакет послуг, окрім оплати лікарю та вартості палати, входили також: допологове і післяпологове обстеження, епідуральна анестезія, усі необхідні медикаменти, харчування. Оплата здійснювалася офіційно в касу. Після успішних пологів ми не заплатили більше жодної копійки.

Пологи: дотриматися до світанку

Мої пологи почалися нестандартно. Не з переймів чи відходження вод, а з виділень. Коли це сталося, я якраз була на плановому огляді в жіночій консультації, і лікар, в якого я стояла на обліку, порадив, не гаючи часу, їхати в пологовий. Там мене оглянув лікар, з яким ми домовлялися про пологи, сказав, що жодних загроз ні мені, ні малюкові немає, але їхати додому вже не радив. Його зміна закінчувалася, тому ми домовились, що якщо почнуться регулярні перейми, я відразу йому зателефоную.

Медсестра, що оформлювала мене у допологове відділення, поводилася привітно, підбадьорювала і навіть жартувала. Розповіла, де я можу зустрітися з чоловіком, як краще передати мої особисті речі тощо. Мене поклали у чотиримісну палату, де троє жінок теж очікували пологів. Кімната була доволі просторою, світлою, з телевізором та холодильником. На ліжках лежали чисті матраси і подушки, хоча постіль кожен стелив свою.

Час від часу до нас заходила медсестра і запрошувала на КТГ, яке робили на тому ж поверсі. Ближче до вечора у мене почав легенько потягувати живіт, а опівночі нарешті почалися перейми. Мене одразу ж оглянула чергова лікарка, проте відзначила, що це тільки початок і сказала стежити, коли перейми стануть регулярними. Я почала ретельно записувати їхню тривалість і проміжки, але вони не частішали. Так ішла година за годиною, я трохи кемарила, трохи міряла кроками палату і коридор відділення. Чергова медсестра щогодини підходила і цікавилася, як у мене справи. Просила, коли перейми стануть регулярнішими, відразу їй повідомити. Я терпляче чекала, але дуже хотіла дотягнути до ранку, щоб не будити посеред ночі ні чоловіка, ні лікаря :)

Так ми з малюком прочекали до 9 ранку, і далі терпіти вже було несила. Мене оглянула чергова лікарка і повідомила, що нарешті я готова. Сусідки по палаті допомогли скласти речі і медсестра повела мене в пологову залу. Пригадую, коли в ліфті мене схопили чергові перейми, я болісно скривилася, медсестра співчутливо глянула і сказала: “Потерпи, ще трохи — і ти станеш мамою”. Ці слова мене неймовірно розчулили.

У пологовій залі усе відбувалося зі швидкістю світла. Зайшов мій лікар, якого вже встигли попередньо видзвонити. Потім я побачила у вікні свого чоловіка, який теж уже поспішав у пологову залу. Медсестра поставила мені крапельницю — на випадок, якщо раптом виникне потреба терміново ввести ліки. Перейми ставали все сильнішими і болючішими, а я була виснажена і невиспана. І хоч одним із найбільших моїх страхів була епідуральна анестезія, я порадилась із лікарем і таки на неї наважилася. Анестезіолог зробив усе чітко і вміло, при цьому ще заспокоював мене і підбадьорював. З анестезією біль все стихав і стихав, чоловік відпоював мене водичкою, медсестра дбайливо накрила пледом і я отримала безцінний час, щоб набратися сил для наступного, найвідповідальнішого етапу.

Коли я відчула, що дитина нарешті проситься на світ, чоловік миттю покликав лікаря, той прибіг в палату разом із цілою бригадою і почалося найцікавіше. Пологи приймав сам лікар. Він чітко говорив, що, як і коли робити. Біля мене стояла акушерка, яка теж голосно контролювала мої дії. В якийсь момент я відчула, як мені зробили надріз — ще один мій “пологовий” страх. Але чи то ще діяла анестезія, чи спрацював адреналін — мені зовсім не було боляче. Зрозумівши, що малюк от-от з’явиться, я перелякано покликала чоловіка, бо він раптом десь зник з поля мого зору. Але все було ок — чоловік стояв позаду мене. Тоді я заспокоїлася і за якусь мить мені поклали на живіт сина. 

Він здавався мені крихітним і беззахисним, хоч народився зростом у 54 см :) Коли я в розчуленні назвала його “моїм мацьопством”, акушерка весело поцікавилася, що це означає. Лікар відразу пояснив, що так на Галичині називають маленьких дітей :) Після того, як новоспечений тато перерізав пуповину, малюка забрали для зважування і одягання, а ми з лікарем залишились для завершального етапу пологів. Мене настільки переймали позитивні відчуття, що поки лікар накладав шви, я вже жартувала з ним і чоловіком.

Коли завершилися усі процедури, мене переклали на каталку і перевезли в сусідню кімнату. Там медсестра поклала біля мене малюка, приклала його до грудей і детально розповіла, як правильно годувати. Там ми пролежали десь півтори години. Потім сина взяв на руки тато і ми разом переїхали у післяпологову палату.

3 дні “курорту”

Післяпологова палата була більше схожа на готельний номер якогось морського курорту. У кімнаті з якісним ремонтом було два ліжка, бокс для новонароджених, дві тумбочки, холодильник. У нашому ж номері була окрема кімната з душем, умивальником, туалетом, біде, полицями, де можна було розмістити миючі засоби, використаний одяг тощо. Усі три доби ми перебували в палаті утрьох — з сином та чоловіком. Також  безпосередньо у палаті нас могли провідати двоє родичів.

Харчування було триразовим, дієтичним, але по-домашньому смачним. В меню були супи, м’ясо, каші, картопляне пюре, печені яблука, кефір тощо. Проте харчували тільки мам, тати були змушені обідати в ресторані неподалік.

Першого ж дня нам видали пакет матеріалів щодо догляду за малюком, спеціальну табличку, де ми занотовували температуру тіла дитини, кількість годувань і випорожнень тощо. Щодня протягом трьох діб до нас заходив лікар, який приймав пологи, цікавився нашим самопочуттям, відповідав на запитання. Також приходила неонатолог та чергова медсестра. На наше щастя, ніхто з них жодного разу навіть не заїкнувся про догодовування малюка сумішшю, чим дуже часто грішать у наших пологових.

Протягом перебування в стаціонарі у дитини взяли аналіз крові та провели скринінг для новонароджених. На четвертий день неонатолог оглянула малюка, зважила і дала дозвіл на виписку. Мені зробили УЗД, лікар здійснив огляд, розповів про післяпологовий період і на прощання сказав приходити ще :)

Обирати вам

Тож якщо ви при надії і роздумуєте над тим, де народжувати, знайте, що завжди є вибір. Ви можете, коли прийде час, викликати швидку допомогу, яка завезе вас у найближчий пологовий, і там народити із черговою бригадою, не заплативши при цьому ні копійки. У вас цілком є шанси натрапити на совісних лікарів й турботливих медсестер, а з побутовими умовами завжди можна змиритися.

Також ви можете обрати пологовий, який вам до вподоби, розпитати у знайомих, які там народжували, про орієнтовні “такси” і потім “віддячити” лікареві, який прийме у вас пологи. Швидше за все, за додаткову плату вам запропонують палату з кращими умовами. Крім цього, вам потрібно буде заплатити за ліки та медичні засоби, без яких не обходяться жодні пологи. Або ж попередньо вам дадуть список лікарських засобів, які потрібно буде купити заздалегідь.

І є третій варіант, яким скористалися ми. Наперед потурбуватися про все необхідне і у день ікс повністю зосередитися на процесі.

Та що б ви не обрали — легких вам пологів і здорових дітей.

Автор: Наталя Корнієнко

В начало