Як ростити білінгва

Переваги володіння принаймні ще однією мовою, окрім рідної, здається, сьогодні вже майже ні в кого не викликають сумнівів. Світ стає все більше глобалізованим – а це вимагає від нас уміння спілкуватись та взаємодіяти з різними людьми, які розмовляють різними мовами.

Також учені виявили, що ризик появи психічних розладів в старшому віці, таких, як наприклад, хвороба Альцгеймера є значно нижчим у людей, які володіють двома чи більше мовами.

Білінгвізм, або двомовність, це здатність людини спілкуватись двома мовами. Буває також полілінгвізм – коли цих мов більше, аніж дві. В останні десятиліття способи вивчення другої мови стають темою для багатьох дискусій. Хтось віддає свою дитину на курси ще в три місяці, а хтось вважає, що можна спокійно почекати до школи. Давайте спробуємо розібратись що до чого. У цій статті я розкажу вам, коли і яким чином додати в життя вашої дитини другу мову – українську, російську, англійську тощо.

Загалом, батьків цікавлять два питання: коли починати вивчення другої мови, і яким способом – курси, книги, диски, репетитор? Насправді, отримати відповіді для себе можна, якщо розібратись в самому явищі двомовності.

Давайте згадаємо, як дитина вивчає свою рідну мову. Загалом, є такі етапи: спочатку дитина слухає вас (але вона все запам’ятовує, батьки, пам’ятайте про це!); потім вона повторює за вами різноманітні звуки, склади і слова; згодом її словниковий запас зростає, і ці слова малюк починає самостійно складати в речення – це вже граматика (вважається що дитина починає складати слова в речення, коли вона має в запасі в середньому п’ятдесят слів). Це дуже звичайний і зрозумілий для нас процес, який ми все життя спостерігаємо у наших дітей, племінників чи похресників.

Мене дуже засмучує, коли вивчення мови ставлять в один ряд поруч з модними зараз методиками інтенсивного розвитку дитини. Я не є прихильником ранньої математики чи читання. Аргументів щодо можливої шкоди від цих методів для дитячої психіки можна навести багато. Однак, мова – це зовсім інша історія. На відміну від множення чи читання, мовлення – це те, що людський мозок починає розвивати автоматично, без усіляких зовнішніх впливів чи демонстрації таблиць неправильних дієслів у дванадцять місяців. Мова – це природно.

Згадайте, що ви робили для того, аби навчити свою дитину розмовляти? На перший погляд, нічого спеціального. Але якщо подумати краще, батьки роблять для розвитку мови своєї дитини велику роботу – вони розмовляють з нею. З найпершої секунди, коли ваш малюк  вперше після пологів подивився на вас, що ви почали робити? Розмовляти з ним. Здавалося б, навіщо розмовляти зі співрозмовником, який навіть не може відповісти? Але ці батьківські розмови з немовлям є результатом тривалого еволюційного процесу і мають винятково важливе значення для дитячого мозку – так він починає розпізнавати звуки рідної мови.

Повернімось до білінгвізму. Дитина сприймає стільки мов, скільки її оточує з раннього віку. Деякі дослідники навіть вважають, що потенційна кількість цих мов, які може сприйняти малюк – необмежена. Велика частина наших співвітчизників є білінгвами – вони володіють українською і російською мовами, при цьому багато людей розмовляли ними вже до школи, ще перед тим, як починати вивчати граматику чи фонетику. Отже,  перший важливий пункт: для того, аби дитина розуміла і розмовляла другою мовою, потрібно цією мовою розмовляти із нею. Тут дуже важливим є момент взаємодії. Тобто прослуховування DVD-дисків чи перегляд навчальних мультфільмів не принесе такого гарного результату, як розмова живої людини до дитини. Ми, люди, - соціальні створіння, і нашому мозку потрібно взаємодіяти з іншими людьми. Це забезпечувало наше виживання протягом тисячоліть. Якщо ви володієте англійською, розмовляйте час від часу з дитиною цією мовою. Невимушено, так само, як ви розмовляєте вашою рідною. Якщо ви хочете, наприклад, аби ваша російськомовна дитина розмовляла українською – допоможіть їй знайти україномовних друзів.

Ще одна важлива деталь. Дитячий мозок, сприймає інформацію інакше, аніж мозок дорослого. Цей факт, здавалось би є таким очевидним, але й одночасно йому іноді надають дуже мало значення під час навчання. Запитайте будь-яку маму чотирирічки: що її дитина любить робити найбільше? Відповідь буде очевидною: звичайно ж, гратись! Але дитина грається не просто тому що просто любить це робити. Вона таким чином пізнає світ. Перебувати у грі, в русі, - її природний стан. Тому, коли ви хочете додати ще одну мову спілкування дитини, зробіть це максимально природно для неї – у формі гри. Необов’язково купувати спеціальні дорогі навчальні ігри. Наприклад, порахуйте англійською (українською, російською, і т.д.) сходинки, коли йдете на прогулянку. Або під час гри іграшками нехай в гості до ведмедика приїде зайчик-іноземець.

Те ж саме стосується інших видів діяльності другою мовою. Ви точно знаєте, що ваша дитина любить робити, яким активностям надає перевагу. Любить читати книги? – Придбайте книги другою мовою і читайте. Любить ліпити з пластиліну? – Виліпіть пластилінових тваринок, і під час ліплення поговоріть про те, як ці тваринки називаються англійською. Полюбляє співати і танцювати? Танцюйте під англійські пісеньки.

Щодо віку, коли слід розпочинати вводити другу мову. Тут мушу сказати, що однозначної відповіді на запитання я дати не зможу. Численні дослідження учених всього світу з цієї теми так і не винайшли чарівної формули на кшталт: уроки англійської мають початись в один рік, німецької – в три, а японської – в сім. Однак, їх результати все ж змогли виявити певні тенденції, і я, працюючи викладачем з дітьми від двох до восьми років, на своєму досвіді переконуюсь, що ці тенденції справді існують. Моя відповідь буде такою: все залежить від того, яких результатів ви бажаєте досягти.

Загалом, я не прихильник теорії про «після трьох уже пізно». Вважаю, що навчатись новому корисно і важливо у будь-якому віці. Єдине застереження тут – залежно від віку змінюється спосіб сприйняття інформації мозком. Тому і результати теж можуть відрізнятись. А тепер просто факти, які виявлені науково:

- діти, які чули другу мову до дванадцяти місяців – згодом не мають акценту, а ті, хто вивчив у 3-5 років, мають зовсім незначний акцент (дослідження, що були проведені Terry Yao);

- вже у віці 3-4 років діти-білінгви чітко розрізняють граматичні структури двох мов, якими вони володіють (дослідження, що були проведені Paradis, J., та Genesee, F., 1996 р.);

- якщо друга мова почала вивчатись у віці до 7 років, згодом такі люди можуть ідентифікувати граматично неправильні речення інтуїтивно та без особливих зусиль (дослідження здійснені Johnson, J. S. та Newport, E. L., 1989 р.)

Ви можете заперечити, що багато з нас вивчили другу мову вже у дорослому віці, і нічого. Так, відповім я, це правда. Але чи не хотілось би вам полегшити вивчення мови своїй дитині згодом, в школі чи університеті? Я знаю дітей, що почали вивчати (слово «вивчати» тут не зовсім доречне, насправді, бо мається на увазі спосіб вивчення мови, який описано вище – максимально наближений до природного) англійську в 3-4 роки, і зараз у третьому-четвертому класі школи вони витрачають набагато менше зусиль на вивчення лексики чи граматики порівняно зі своїми однолітками, які познайомились з англійською лише в школі. Тому вибір – завжди за вами.

Окремо також слід додати, що найкраще дотримуватись принципу розділення мов (наприклад, один з батьків розмовляє російською, а інший українською; або влаштовувати дні української, дні англійської і російської мови). Так ви допоможете дитячому мозку самостійно розділити різні мови. І найголовніше: нехай процес розмови приносить задоволення усім. Бо що природніше і веселіше, то краще.

Фото: http://blog.gaijinpot.com/

В начало